Соняшник
Соняшник (лат. Helianthus [2]) - рід рослин сімейства Айстрові. Найбільш відомі види: соняшник олійний і соняшник клубненосний.
Важливою особливістю олійних культур є накопичення в їх насінні або плодах великої кількості жирної олії. Також серед олійних культур виділяються справжні масничні, які вирощують для отримання масла.
Основна маснична культура в Україні - Соняшник. Вона займає найбільші площі обробітку по відношенню до решти культурам свого роду, і дає найбільшу кількість масла з одиниці площі.
Латинська наукова назва роду (лат. Helianthus - сонячна квітка), походить від грецьких слів helius («сонце») і anthemon («квітка»). Українське назва виникла із за того, що його суцвіття завжди повертаються назустріч до сонця, яке виражене більше, ніж у інших рослин (так званий геліотропізм - поворот розкритих і звернених до сонця суцвіть услід за його переміщенням по небосхилу, як окремий випадок фототропізму).
В результаті секційної роботи виведені сорти і гібриди соняшнику, містять дуже високу кількість масла. Велику роль зіграло сортове оновлення. Тому що вирощування соняшнику низьких репродукцій призводить до зниження виходу масла до 3-4%.
Масло соняшнику має хороші смакові властивості і широко використовується для вживання в натуральному вигляді. Також масло соняшнику використовують в різних видах промисловості.
При переробці насіння соняшнику отримують макуха і шрот. Також використовується лушпиння семянок, обмолочені корзинки, а зелена маса є цінним кормом для худоби.
Варто відзначити, що соняшник - цінний медоносна культура. Соняшник як дикоросла рослина зустрічається тільки в Америці. Батьківщиною культурного соняшнику в сучасному вигляді є нинішні країни, які входили до складу колишнього Радянського Союзу.
Для забезпечення високої продуктивності соняшнику та наступних після нього культур, необхідно чітко підходити до системи сівозмін і використовувати сорти і гібриди стійкі до вовчка.
В основному, соняшник мало вимогливий до попередників. Серед зернобобових культур не допустимим попередником для соняшника є квасоля, яка, як і соняшник уражається спільної з ним хворобою - склеротініоз. Також він є не поганим попередником для зернових культур.
Основні агротехнічні вимоги при використанні його як попередника - якісна прибирання з мінімальними втратами і глибока оранка. При обробітку соняшнику необхідним заходом є внесення добрив.
Соняшник - культура ранніх строків сівби. Але кращі результати отримують при сівбі потому двох трьох тижнів після початку весняних польових робіт. Це дає можливість краще очистити площу від бур'янів. Для сівби використовують районовані високопродуктивні сорти і гібриди вітчизняної та зарубіжної селекції. Після сівби, поле обов'язково накочують.
У період вегетації, у міру появи бур'янів проводячи міжрядні обробки. При досягненні рослинами соняшнику 60-70 сантиметрової висоти - припиняють механічні обробки міжрядь.
До прибирання соняшнику приступають при настанні господарської стиглості, точніше, за наявності жовто-бурих, бурих і сухих кошиків (не менше 90%). При дуже не рівномірно дозріванні рослин проводять десикацію посівів.
При зберіганні насіння високо олійних сортів або гібридів вологість не повинна перевищувати 7% а шар бурту 1 м. При зберіганні в мішках допустима вологість насіння - 8-10%. Вологість при зберігання насіння для технічних цілей не повинна перевищувати 10-12%.
